Балаклеївська спеціалізована школа І-ІІІ ступенів №1

імені Євгенії Гуглі Смілянської районної ради Черкаської області

ШКОЛА ПРАКТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Укладачі:

Директор школи – Дорожкіна Н. С.

Заступник директора – Скляренко О. А.

Завідувач методичного кабінету відділу освіти Смілянської РДА – Забарна А. П.

Програма розвитку Балаклеївської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів №1 імені Євгенії Гуглі на 2016-2020 рр. відображає організаційну й концептуальну основу діяльності колективу, відбиває наступність щодо попередньої освітньої програми школи (2010-2015 рр.) та результатів її реалізації, визначає стратегію розвитку, яка відповідає нормативно-правовому забезпеченню освіти України.

Контингент учнів у школі становить 221 учень. Педагогічний колектив складається з 27 учителів. З вищою освітою 27, з них: спеціалістів вищої категорії – 17, спеціалістів першої категорії – 6, спеціалістів другої категорії – 1, спеціалістів – 3. Мають педагогічне звання: «Учитель-методист» – 7, «Старший учитель» – 2, мають знак «Відмінник освіти» – 3. Кадрами школа забезпечена повністю.

Ідея педагогічного колективу: створення освітнього простору, орієнтованого на конкретного учня, який сприяв би формуванню життєвих і духовних потреб особистості.

Педагогічне кредо колективу:забезпечення індивідуального росту у навчанні і вихованні кожного учня і цілеспрямованого цілісного розвитку згідно з природними задатками та соціальним запитом.

Педагогічний колектив школи упродовж 2015-2016 рр. працював над методичною проблемою «Розвиток особистості учня, його пізнавальних здібностей шляхом впровадження інноваційних технологій, підвищення результативності навчально-виховного процесу» та проекті «Школа нової якості», метою якого було формування наукового світогляду та активної життєвої позиції, розвиток індивідуальних здібностей, посилення творчого потенціалу особистості школяра та підвищення рівня іміджу школи і досягнення вагомих результатів. У 10-11 класах поглиблено вивчається українська мова, біологія, правознавство. Також вивчається іноземна мова для вільного спілкування.

Школа відома набутками найвищого ґатунку, багатою біографією, високопрофесійними педагогами, які спрямовують зусилля на виховання гідних громадян України.

В основі роботи педагогічного колективу – особистісно зорієнтований підхід та педагогіка партнерства. Учителі школи постійно працюють над оновленням змісту навчання з урахуванням сучасних досягнень педагогічної науки. Педагогічний колектив розуміє, що для прийняття історичного виклику ХХІ століття освіта повинна мати випереджальний характер, тобто має бути націленою на майбутнє, на розв’язання проблем нового століття, розвиток творчих здібностей дитини, формування в неї проектної культури, нових способів мислення й діяльності. Тому й прагне орієнтувати учнів на життєвий успіх – активну життєву позицію, мобільність, високу адаптивну активність, здатність долати життєві кризи, намагання змінити життя на краще.

Місія школи:

– інтегрувати шкільну освіту в європейський та світовий простір, європейський рівень якості та доступності освіти, духовну зорієнтованість та демократизацію освіти, розвиток на основі нових знань;

– виробити механізми щодо поліпшення формування сучасного кадрового потенціалу;

– створити інформаційно-навчальне середовище;

– оновити зміст шкільної освіти, модернізувати інформаційний простір на основі використання комп’ютерних телекомунікацій;

– створити умови для особистісного, фізичного, інтелектуального, соціального розвитку та самореалізації учнів;

– виховувати свідоме ставлення дітей до здорового способу життя;

– спрямувати учнів на утвердження суспільно значущих норм і правил поведінки особистості;

– забезпечити потребами територіальної громади щодо якісного рівня обов'язкової освіти.

Соціальна місія школи:дати учням ХХІ століття освіту, яка б відповідала духовним і моральним потребам життя народу України.

Головні цінності школи– дитина, культура, творчість. Педагогічний процес – цілеспрямована взаємодія дорослих і дітей – виступає джерелом розвитку й задоволення вищих потреб дитини, умовою її можливої реалізації, навчальним середовищем, у якому індивід самостверджується і самореапізується. Саме в цій взаємодії особистісний підхід передбачає допомогу дитині виявити й розкрити свої можливості щодо самовизначення й саморозвитку.

Діяльність школи спрямована на підвищення ефективності навчально-виховного процесу з одночасним урахуванням особистісної вартості навчання та повним розкриттям творчого потенціалу кожного учня. Цьому сприяє застосування досягнень науки, використання інноваційних технологій навчання, комп’ютеризація навчально-виховного процесу.

Мета і завдання розвитку школи

Основна мета розвитку школи– створювати умови для об’єднання виховання й освіти в єдиний процес допомоги, підтримки, соціально-педагогічного захисту, розвитку та саморозвитку дитини як людини культури.

Першочергові завдання:

– забезпечити реалізацію права громадян на здобуття загальної середньої освіти відповідно до Державних стандартів;

– сформувати особистість школяра, готового до неперервної освіти, з розвиненими професійно-трудовою, суспільно-правовою, сімейно-побутовою, культурно-дозвіллєвою, особистісно етичною сферами компетентності;

– розвинути здібності та обдаровання дити­ни, її науковий світогляд;

– оновити зміст освіти, розробити й апробувати нові педагогічні технології, методи і форми навчання та виховання;

– підготувати гідного представника народу, який усвідомлює свою належність до нього та пишається цим, розуміє свою етнічну відмінність від представників інших народів, любить рідну землю, мову й культуру, дбає про її поступ і готовий до захисту її від чужих посягань, переконаний, що найповніший розквіт нації можливий лише у власній державі. У зв’язку з цим усвідомлює закономірність створення і зміцнення власної держави;

– підготувати до особистого життя: піклування про здоров’я дитини, формування її культурних потреб, здібностей, інтересів, ініціативності, працьовитості, комунікативних умінь, знання мов тощо;

– підготувати до участі в культурному житті держави, народу, але не як пасивного споживача культури, а як активного її творця, здатного до збереження, розвитку і захисту культурних надбань (як щодо національної культури, так і щодо кращих зразків культур народів світу); до життя в екологічному, політичному, економічному, культурно-освітньому середовищі;

– підготувати до майбутньої професійної діяльності, яка має на меті допомогти дитині, виходячи з її природних здібностей та суспільних потреб, обрати професію.

Актуальність моделі

Успіх не прийде до Вас. Ви самі повинні дійти до нього.

Марва Коллінз

Спрямованість системи освіти на переважне засвоєння системи знань, яка була традиційною й виправданою ще кілька десятиліть тому, вже не відповідає сучасному соціальному замовленню, яке вимагає самостійних, ініціативних і відповідальних членів суспільства, здатних ефективно взаємодіяти у розв’язанні соціальних, виробничих і економічних задач. Сьогодні більшість випускників навчальних закладів виявляються навченими, але не готовими до реалізації професійних обов’язків, до вирішення професійних і життєвих проблем. Реформування української освіти, яке триває останні роки, також стало результатом незадоволення суспільства тим змістом освіти, який породжував навченого спеціаліста, але не здатного до застосування набутих знань на практиці. Отже, незадоволення суспільства тим змістом освіти, який породжує навченого спеціаліста, але не здатного до застосування набутих знань на практиці є головною причиною пошуку нашою школою шляхів для змін та розвитку.

Методологічна основа роботи Школи практичної діяльності

Успіх – це встигнути.

М. Цвєтаєва

Психічний розвиток людини для різних вікових періодів відбувається у процесі різних видів діяльності. Саме через діяльність вона оволодіває суспільно-історичним досвідом, який накопичено людством, – засвоює знання, уміння та навички і набуває властивих людині психічних якостей та здібностей. Проте не всі види діяльності мають однакове значення для психічного розвитку. У теорії діяльності О.М. Леонтьєва особистість розглядається у контексті зародження, функціонування і структури психічного відображення у процесі діяльності. Визначальною є зовнішня, предметна, практична діяльність, від якої залежать (є похідними) усі види внутрішньої психічної діяльності особистості. Як зазначає О.М. Леонтьєв, діяльність у цілому не складається механічно із окремих видів діяльності. Одні види діяльності на даному етапі відіграють головну роль у розвитку, інші – другорядну.

Головним видом людської діяльності, який визначає виникнення та історичний розвиток людини, становлення її свідомості, є праця. Інші види діяльності: гра, навчання, спілкування – виникли у процесі історичного розвитку у тісному зв’язку з працею. Проте не для всіх вікових періодів ці основні види діяльності мають однакове значення. Для кожного вікового періоду існує своя, так звана, провідна діяльність. Провідна діяльність, за означенням О.М. Леонтьєва, – це не просто діяльність, яка найбільш часто зустрічається на даному етапі розвитку, а діяльність, якій людина приділяє найбільше свого часу. Кожному віковому етапу психічного розвитку властива своя провідна діяльність, у якій, за О.М. Леонтьєвим, передусім задовольняються актуальні потреби індивіда, формуються мотиваційні, пізнавальні, цілеутворювальні, операційні, емоційні та інші процеси. Це такі види, як: пізнавальна діяльність, спілкування, гра, виконання доручень дорослих, навчання, праця, творчість. Провідна діяльність характеризується трьома головними ознаками:

- паралельно з провідною діяльностю з’являються та розвиваються інші нові види діяльності, які самі у майбутньому на наступній віковій сходинці можуть набути провідного значення;

- у процесі провідної діяльності формуються та розвиваються окремі психічні процеси, наприклад, під час гри йде процес формування образного мислення, активного уявлення, а у навчанні – відбувається процес формування логічного мислення;

- від провідної діяльності залежить формування особистості дитини, її основні зміни в даний період.

Отже, на кожній віковій стадії розвитку особистості в теорії діяльності виділений певний вид діяльності, який є провідним у формуванні і розвитку її нових психічних процесів.

Діяльнісний підхід становить вихідну методологічну установку теорії навчання, у якій не лише виявляються здібності учнів, а й створюються певні види освітньої діяльності учнів, які формуються відповідно цих видів здібностей і якостей особистості.

Наукова основа роботи Школи практичної діяльності – теорія діяльності О.М. Леонтьєва.

Методологічною основою реалізації моделі Школи практичної діяльності є технологія розвитку, навчання та виховання: «Допоможи мені це зробити самому» та метод проектів. Учитель не вчить, а допомагає учневі вчитися, пізнавати себе і світ. Учитель не виховує, а допомагає учневі шукати себе кращого, не тисне на учня, а створює йому умови для вільного самовизначення, не принижує його, а окрилює. Розвивати, плекаючи в дитині індивідуальне, самобутнє, спираючись на її природу, боячись втратити здібності.

Такий підхід навчання дає можливість створити школу особистісного розвитку і самовдосконалення. У школі – кожного люблять, шанують, цінують, незалежно від навчальних успіхів, за те, що він людина. Про кожного піклуються настільки, що він стає цікавим собі та іншим. Школа об’єднує всіх, надає уміння міркувати в умовах краси, гри, фантазії, творчості. Це заклад де виховують за допомогою духовних багатств народної культури і народних традицій, моральних цінностей і ремесла, прищеплення дитині всього кращого, що накопичено народом і іншими народами, це пошук нового сенсу життя і нових форм життя, ідеалу добра, любові, правди, краси.

У школі вчаться бути творцями, створено умови, щоб кожен міг знайти справу до душі. І найвища творчість – розкриття та реалізація кожним учнем своїх потенційних можливостей.

Одним із головних психологічних принципів розвивального навчання є проблемно-діяльнісний підхід до навчання. Основний зміст технології проблемного навчання становлять методи та прийоми, організаційні форми та засоби доцільного використання навчальних проблемних ситуацій, постановки і розв’язання навчальних проблем, способи подання вчителем, прийняття та розв’язування учнями проблемних завдань. Дослідження психологів С.Л. Рубінштейна, Г.С. Костюка переконливо свідчать про те, що процес мислення, як правило, починається з проблеми чи запитання, з подиву чи нерозуміння, з протиріччя. Тобто, проблемна ситуація спонукає особистість до активного мислення.

Основний недолік традиційного навчання – це слабка реалізація розвивальної функції навчального процесу, тому що навчальна дiяльнiсть учнiв має переважно репродуктивний характер. Пiд час проблемного навчання педагог не дaє готових знань, а органiзовує їх пошук учнями шляхом спостереження, аналiзу фактiв, активної разумової дiяльностi. Перевагою проблемного навчання є те, що учні включаються в активну пізнавальну діяльність, при цьому переживають сильні позитивні емоції (інтерес, радість відкриття, задоволення від досягнутих успіхів). Проблемне навчання забезпечує глибше засвоєння знань, розвиток пізнавальних інтересів і умінь (аналізувати, класифікувати, бачити проблему, ставити питання, доводити, шукати рішення).

Педагогічна технологія, яка покладена в основу роботи Школи практичної діяльності, є проектна технологія.

Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. Метод проектів виник ще в 20–ті роки ХХ сторіччя в США. Його називали також методом проблем і пов’язувався він з ідеями гуманістичного напряму в філософії і освіті, які розроблені американським філософом і педагогом Дж. Дьюї, а також його учнем В.Х. Килпатріком.

«Все, що я пізнаю, я знаю, для чого це мені треба і де і як я можу ці знання застосувати» – ось основна теза сучасного розуміння методу проектів, яка і приваблює багато освітніх систем, які прагнуть знайти розумний баланс між академічними знаннями і прагматичними уміннями.

Педагогічна теорія і практика показали, що ефективність навчання і виховання вища, якщо учень стає суб’єктом навчально-виховного процесу. При такому інноваційному вирішення проблеми докорінно змінюються відносини в системі вчитель-учень, а саме:

- учень визначає мету діяльності – учитель допомагає йому в цьому;

- учень здобуває нові знання – учитель рекомендує джерело знань;

- учень експериментує – учитель розкриває можливі форми і методи експерименту;

- учень обирає – учитель сприяє прогнозуванню результату вибору;

- учень активний – учитель створює умови для прояву активності;

- учень несе відповідальність за результати своєї діяльності – учитель допомагає оцінити отримані результати і виявити способи удосконалення діяльності.

Надзвичайно важливо доповнюють проектну технологію інші технології, зокрема технологія кооперативного навчання, яка полягає у співробітництві у малих групах і належить до технології гуманістичного напряму. Головна ідея – створити умови для активної спільної діяльності у різних навчальних ситуаціях і роботи в команді.

Цифрове перетворення школи

1. Залучення учнів до роботи в телекомунікаційних проектах.

2. Впровадження віртуального класу Classroom в навчально-виховний процес Школи практичної діяльності.

3. Навчання вчителів школи використанню цифрових інструментів Google.

4. Оновлення матеріально-технічної бази школи щодо використання ІКТ.

Умови, необхідні для інноваційного розвитку:

- наявність авторських програм і розробок;

- фахове забезпечення роботи факультативів, спеціалізованих курсів, гуртків, секцій, клубів тощо;

- наявність приміщень та доцільність їх використання (майстерні, теплиці, спортивні зали, тренажерні зали тощо);

- матеріально-технічна забезпеченість навчального закладу;

- фінансування та матеріальна підтримка з боку піклувальної ради, органів громадськості, благодійних фондів.

/Files/images/Слайд1.JPG

/Files/images/Слайд11.JPG

/Files/images/Слайд111.JPG

/Files/images/Слайд1111.JPG

Список використаної літератури

1. Кремінь В. Г. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.

2. Лізинський В. М. Ідеї до проектів і практика управління школи. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 160 с.

3. Лізинський В. М. Прийоми та форми навчальної діяльності. – Х.: Веста: Видавництво «Ранок», 2007. – 160 с.

4. Новые педагогические и информационные технологии в системе образования: Учеб. пособие для студ. пед. вузов и системы повыш. квалиф. пед. кадров / Е.С. Полат, М. Ю. Бухаркина, М.В. Моисеева, А.Е. Петров; Под ред. Е.С. Полат. – М.: Издательский центр «Академия», 2003. – 272 с.

5. Педагогіка: Хрестоматія / Уклад. : А. І. Кузьминський, В. Л. Омеляненко. – К.: Знання-Прес, 2003. – 700 с.

Кiлькiсть переглядiв: 647

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.